Support Us

1. На закінчення. Тим, які колись зміняться. Повчання Давида на згадку про те, як він спустошив вогнем Сирійську Месопотамію і Сирію Сованську,

2. коли повернувся Йоав і розгромив у Соляній долині дванадцять тисяч чоловік.

3. Боже, Ти нас відкинув і розтрощив, — Ти був розгніваний, та помилував нас.

4. Ти потряс землею, привів її в замішання. Зціли її рани, бо вона захиталася.

5. Ти навів великі труднощі на Свій народ, Ти напоїв нас вином приголомшення.

6. А тим, які Тебе бояться, Ти подав знак, щоб утікали від лука. (Музична пауза).

7. Щоби Твої улюблені спаслися, — вислухай мене і спаси Своєю правицею.

8. Бог сказав у святині Своїй: Буду радіти, розділю Сікіму, виміряю Долину поселень:

9. Мій Ґалаад, Мій Манасія, Ефраїм — сила Моєї голови, Юда — Мій цар.

10. Моав — посудина Моєї надії, до Ідумеї сягатиме Моє взуття, филистимці підкорилися Мені!

11. Хто ж приведе мене до укріпленого міста? Хто мене поведе в Ідумею?

12. Чи не Ти, Боже, що нас відкинув? Чи не виступиш, Боже, з нашими військами?

13. Надай нам допомогу в біді, адже людська поміч марна.

14. А з Богом ми наберемося сили, — Він матиме за ніщо тих, які гноблять нас.