Римлянам 15 KUL

1. Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.

2. Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.

3. Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.

4. Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю.

5. Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,

6. щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.

7. Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.

8. Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв,

9. а для поган - з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.

10. І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його.

11. І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде.

12. І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.

13. Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.

14. Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати.

15. Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодатї, даній менї від Бога,

16. щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.

17. Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.

18. Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдїяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,

19. силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовістє Христове.

20. Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати,

21. а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють.

22. Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас.

23. Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт,

24. як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподїваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтїшаюсь.

25. Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим.

26. Зволили бо Македонцї та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі.

27. Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм.

28. Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию.

29. Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду.

30. Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога,

31. щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим,

32. щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами.

33. Бог же впокою з усїма вами. Амінь.