Римлянам 4 UTT

1. Що, скажемо, здобув Авраам, наш прабатько за тілом?

2. Якщо Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.

3. Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність!

4. Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне.

5. А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність.

6. Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:

7. Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи.

8. Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха!

9. Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність.

10. Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання!

11. А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, — аби і їм це було зараховано за праведність;

12. щоб так само бути й батьком обрізаних, — не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам.

13. Адже не Законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, а через праведність віри.

14. Бо якщо ті, хто від Закону, — спадкоємці, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.

15. Адже Закон спричиняє гнів, а де немає Закону, там немає і переступу.

16. Через це обітниця, — щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, — є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком;

17. як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів — перед Богом, в Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче.

18. Він, всупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство.

19. Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, — хоча мав майже сто років, — змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри;

20. він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові,

21. і був упевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв.

22. Тому й зараховано йому це за праведність.

23. Та не було написано тільки для нього одного те, що зараховано йому,

24. але й для нас, бо має бути зараховано й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,

25. Який був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання.