Support Us

1. Я звертаюся до тих, хто знає Закон Мойсея. Хіба не відомо вам, брати і сестри мої, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе?

2. Скажімо, заміжня жінка прив’язана Законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади Закону про шлюб.

3. Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вона винна у перелюбі. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного Закону, та не вважатиметься розпусницею, якщо вийде заміж за іншого.

4. Так само й ви, брати і сестри мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати Іншому — Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли служити Богові.

5. Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті.

6. Та зараз ми звільнилися від Закону, в’язнями якого ми були. Ми вмерли для нього і служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.

7. Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон — це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є — прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого».

8. Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.

9. Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь.

10. І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть.

11. Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.

12. Отже, Закон і заповідь — святі, справедливі й добрі.

13. То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.

14. Тож ми знаємо, що Закон — духовний, а я — ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його.

15. І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу.

16. І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий.

17. Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені.

18. Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу.

19. Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу.

20. Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.

21. Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною.

22. Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим.

23. Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом.

24. О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла?

25. Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа! Розумом своїм я є раб Закону Божого, а грішною природою своєю я — раб закону гріха.