Римлянам 7 UTT

1. Хіба ви не знаєте, брати, — а звертаюся я до тих, хто знає Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе?

2. Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

3. Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.

4. Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, — Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.

5. Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.

6. Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.

7. То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.

8. Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий.

9. Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,

10. а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.

11. Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.

12. Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра.

13. Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.

14. Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові.

15. Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.

16. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.

17. Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.

18. Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].

19. Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.

20. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.

21. Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.

22. За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,

23. та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.

24. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?

25. Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом — законові гріха.