Пісня над піснями 2 KUL

1. Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!

2. Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами.

3. Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.

4. Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов.

5. Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.

6. Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.

7. Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!

8. Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря!

9. Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.

10. Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!

11. Вже зима минула, дощі перестали;

12. Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути;

13. Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!

14. Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!

15. Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш!

16. Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.

17. Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.