Пісня над піснями 4 UTT

1. Ось ти красива, моя подруго, ось ти вродлива. Твої очі голубині за твоїм покривалом. Твоє волосся, наче стада кіз, які показалися від Ґалааду.

2. Твої очі, наче стада обстрижених овець, які вийшли з купелі, усі з двійнятами, і бездітної між ними немає.

3. Твої губи, як червоний шнурочок, і твоя мова прекрасна. Твоя щічка без твого накриття, як кільце розрізаного граната.

4. Твоя шия, як башта Давида, збудована в Талпіоті. На ній розвішені тисяча щитів, усі стріли сильних.

5. Твої дві груді, як два малюки-близнята сарни, які пасуться між лілеями.

6. Доки ще дихає день і пересуваються тіні, я собі піду до гори Смирни і до пагорба Лівану.

7. Ти вся красива, моя подруго, і в тобі немає пороку.

8. Іди з Лівану, наречена, іди з Лівану! Прийди і перейди від початку Віри, від голови Саніра і Ермона, від кубла левів, від гір леопардів!

9. Ти полонила наше серце, моя сестро, наречена, ти полонила нас одним твоїм поглядом, одним намистом твоєї шиї.

10. Які гарні твої груди, моя сестро, наречена, які гарні твої груди, приємніші від вина, і запах твого одягу понад усі аромати.

11. Наречена, твої губи викапують стільниковий мед, — мед і молоко з твого язика, і запах твого одягу, як запах Лівану.

12. Моя сестра-наречена — огорожений сад, — огорожений сад, запечатане джерело.

13. Твоє віття — рай гранатових дерев з урожаєм вибраних плодів Кіпру з нардом,

14. нард і шафран, пахуча тростина і цинамон з усіма деревами Лівану, смирна, алое з усіма найкращими мазями;

15. джерело саду — криниця живої води, що витікає з Лівану.

16. Підіймися, північний вітре, і йди сюди! Південний вітре, провій мій сад, і хай розпливуться мої аромати! Нехай спуститься мій коханий у свій сад і нехай їсть плоди його фруктових дерев.