Пісня над піснями 7 UBIO

1. Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?

2. Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!

3. Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!

4. Два перса твої немов двоє сарняток близнят!

5. Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!

6. Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!

7. Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!

8. Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!

9. Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...

10. А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

11. Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

12. Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!

13. Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!

14. Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!