Пісня над піснями 7 UMT

1. Які чарівні твої ноги у сандалях, шляхетна дочко князя. Цей вигін стегон, немов орнамент, що виконаний вправним майстром.

2. Пупок твій мов та чаша кругла, хай завжди повен буде пряного вина. А твій живіт, неначе сніп пшениці, охоплений ліліями довкруги.

3. А груденята, ніби двоє оленяток, немов газелі двоє близнюків.

4. А шия, мов із слонової кості башта. А очі, мов озера у Хешбоні, що при воротах Бат-Раввім. Твій ніс, немов ливанська вежа, у бік Дамаска дивиться вона.

5. А голова, немов гора Кармел, волосся хвилі, мов тенетів шовк, царя, й того зловити ними можна.

6. Яка прекрасна і яка розкішна ти, любове моя, дочко насолоди!

7. Струнка й висока наче пальма, а груди — ґрона наливні.

8. Кажу: «Дозволь залізти на ту пальму, дозволь мені схопити ці плоди. Хай груди будуть як ті грона виноградні, а запах подиху твого, мов яблук дух.

9. Уста твої п’янкі, немов вино, в мою любов воно струмує ніжно, по сонних розтікається устах».

10. Належу я коханому моєму, й до мене звернене його бажання.

11. Прийди, коханий мій, в поля ходімо і в селах проведемо ніч.

12. Раненько встанеш і підеш у виноградник. Давай подивимося, чи виноград розцвів, давай подивимось, чи квіт його розкрився, давай подивимося, чи зацвів ґранат. Там я віддам тобі своє кохання.

13. Нам мандрагори віддають свій аромат, під нашими дверима — все найкраще. Коханий мій, я тобі приберегла, плоди нові так само, як і давні.