Logo
🔍

1 Царів 1 UMT

Адонія прагне стати царем

1. Коли цар Давид постарів, він ніяк не міг зігрітися, навіть коли його вкривали ковдрами.

2. Тож слуги сказали йому: «Давайте ми знайдемо цнотливу дівчину, яка буде навідуватися до царя й піклуватися про нього. Вона лягатиме поруч із ним, щоб наш цар міг зігрітися».

3. І вони шукали по всьому Ізраїлю вродливу дівчину, знайшли шунамитянку Авішаґ і привели її до царя.

4. Дівчина була дуже вродлива. Вона піклувалася про царя, прислужувала йому, але цар не спізнав її.

5. Аж ось Адонія, мати якого була Хаґґіт, набундючившись, сказав: «Я буду царем». Він підготував колісниці, коней та п’ятдесят чоловік, щоб бігли поперед нього.

6. Його батько, цар Давид, ніколи не виправляв його, ніколи не питав: «Чому ти так поводишся?» Адонія був також дуже вродливим. Він народився одразу після Авесалома.

7. Адонія радився з Йоавом, сином Зеруї, та зі священиком Авіатаром, і вони підтримували його.

8. Але священик Задок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шимей і Рей та охоронці Давида не приєдналися до Адонії.

9. Тоді Адонія приніс у жертву овець, крупну худобу та вгодованих телят на камені Зогелет поблизу Ен-Роґеля. Він запросив усіх своїх братів, синів царя та всіх царських вельмож Юдеї,

Батшеба і Натан говорять з Давидом

10. але не запросив ні пророка Натана, ні Беная, ні охоронців, ні свого брата Соломона.

11. Тоді Натан спитав Батшебу, матір Соломона: «Ти чула, що Адонія, син Хаґґіт, став царем, а наш володар Давид не знає про це?

12. То дозволь мені дати тобі пораду, як врятувати тобі своє життя і життя твого сина Соломона.

13. Піди до царя Давида і скажи йому: „Мій володарю-царю, чи ти не обіцяв мені, своїй слузі: „Звісно, Соломон, твій син, стане царем після мене й сидітиме на моєму троні?” Чому ж тоді Адонія став царем?

14. І коли розмовлятимеш із царем, я зайду й підтверджу те, що ти скажеш”».

15. Тож Батшеба пішла провідати старого царя до його кімнати, де шунамитянка Авішаґ піклувалася про нього.

16. Батшеба низько вклонилась і впала на коліна перед царем. «Що тобі треба?» — запитав цар.

17. Вона сказала: «Володарю мій, ти сам обіцяв мені, своїй слузі, перед Господом Твоїм Богом: „Соломон, твій син, стане царем після мене, і сидітиме на моєму троні”.

18. Але зараз Адонія став царем, і ти, мій володарю-царю, не знаєш про це.

19. Він приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів і запросив усіх царських синів, священика Авіатара, командуючого Йоава, але не запросив твого відданого сина Соломона.

20. Мій володарю-царю, очі Ізраїлю звернені до тебе, щоб дізнатися від тебе, хто сидітиме на царському троні після тебе.

21. Інакше, як тільки мій володар-цар спочине зі своїми батьками, зі мною та моїм сином Соломоном вчинять, як із злодіями».

22. Поки вона розмовляла з царем, прибув пророк Натан.

23. Цареві сказали: «Пророк Натан тут». Тож він представ перед царем і низько вклонився.

24. Натан сказав: «Мій володарю-царю, ти проголошував, що Адонія стане царем після тебе і сидітиме на твоєму троні?

25. Сьогодні він зійшов і приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів. Він запросив усіх царських синів, командуючого і священика Авіатара. Зараз вони їдять і п’ють із ним і проголошують: „Хай живе цар Адонія!”

26. Але я, твій слуга, і священик Задок, і Беная, син Єгояди, і твій слуга Соломон не запрошені.

Давид робить Соломона царем

27. Чи вчинив ти так, не повідомивши своєму слузі, хто сидітиме на троні після тебе?»

28. Тоді цар Давид сказав: «Покличте Батшебу». Тож вона явилася перед царем.

29. І цар пообіцяв: «Воістину, як істинне й те, що Господь живий, Який рятував мене від усіх незгод,

30. сьогодні я виконаю те, в чому поклявся тобі Господом Богом Ізраїлю: Соломон, твій син, стане царем після мене і сидітиме на моєму троні, на моєму місці».

31. Тоді Батшеба вклонилася низько долілиць, впала на коліна перед царем, кажучи: «Нехай мій володар, цар Давид, живе вічно!»

32. Цар Давид сказав: «Покличте священика Задока, пророка Натана і Бенаю, сина Єгояди». Коли вони стали перед царем,

33. він сказав їм: «Візьміть слуг свого володаря, посадіть мого сина Соломона на мого власного мула й відвезіть його до Ґіхона.

34. А там нехай священик Задок і пророк Натан помажуть і проголосять його царем Ізраїлю. Сурміть і вигукуйте: „Хай живе цар Соломон!”

35. Тоді піднімайтеся з ним, він повинен прийти та сісти на троні і царювати замість мене. Я призначив його правителем Ізраїлю та Юдеї».

36. Беная, син Єгояди, відповів цареві: «Амінь! Нехай Господь, Бог мого володаря царя, так само проголосить це.

37. Раз Господь був з моїм володарем царем, нехай він буде з Соломоном, щоб звеличити його трон навіть понад трон мого володаря, царя Давида!»

38. Тож священик Задок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, керетійці й пелетійці спустились і посадили Соломона на мула царя Давида і супроводжували його до Ґіхона.

39. Священик Задок узяв ріг мирра зі священного намету, помазав і проголосив Соломона царем. Тоді вони засурмили, і всі люди загукали: «Хай живе цар Соломон!»

40. І всі люди піднялися за ним, грали на флейтах і раділи так, що вся земля тремтіла від того галасу.

41. Адонія й усі гості, що були в нього, почули те, бо вони якраз закінчували своє свято. Почувши звуки сурм, Йоав спитав: «Що означає цей гамір у місті?»

42. Він іще не договорив, як прибув Йонатан, син священика Авіатара. Адонія сказав: «Заходь, така гідна людина, як ти, повинна принести добру звістку».

43. «Зовсім ні! — Відповів Йонатан. — Наш володар цар Давид зробив царем Соломона.

44. Цар послав з ним священика Задока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетійців та пелетійців, і вони посадили Соломона на царського мула,

45. а священик Задок і пророк Натан помазали Соломона й проголосили його царем на Ґіхоні. Звідти вони піднялися з радісними вигуками до міста, і місто почало радіти разом з ними. Саме цей гамір ви чуєте.

46. Більше того, Соломон зайняв своє місце на царському троні.

47. А ще царські урядовці прийшли привітати нашого володаря, царя Давида, кажучи: „Нехай твій Бог зробить ім’я Соломона ще знаменитішим, ніж твоє, а трон його величнішим за твій!” І цар шанобливо вклонився на своєму ліжкові

48. й сказав: „Нехай славиться Господь Бог Ізраїлю, Який дозволив моїм очам бачити мого наступника, що сидить на моєму троні сьогодні!”»

49. Тут усі гості Адонії злякалися, повскакували й порозбігалися.

50. Але Адонія, боячись Соломона, пішов і вхопився за роги жертовника.

51. Тоді Соломону сказали: «Адонія боїться царя Соломона і вхопився за роги жертовника». Він сказав: «Нехай цар Соломон заприсягнеться мені сьогодні, що не скарає мечем свого слугу».

52. Соломон відповів: «Якщо він поведеться як чоловік з гідністю, жодної волосини не впаде з його голови, але якщо в ньому знайдеться зло, він помре».

53. Тоді цар Соломон відправив людей, і вони забрали Адонію від жертовника. Адонія підійшов і вклонився царю Соломону, і Соломон сказав: «Іди собі додому».

»