Якова 1 UBIO
1. Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!
2. Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,
3. знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.
4. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.
5. А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.
6. Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
7. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.
8. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.
9. А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,
10. а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав’яний,
11. бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів’яне й багатий у дорогах своїх!
12. Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.
13. Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.
14. Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.
15. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.
16. Не обманюйтесь, брати мої любі!
17. Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.
18. Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.
19. Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.
20. Бо гнів людський не чинить правди Божої.
21. Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.
22. Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
23. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,
24. бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.
25. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!
26. Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!
27. Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.