2 Царів 1 13
І знову послав він третього п’ятдесятника та його п’ятдесятку. І вийшов, і прийшов третій п’ятдесятник, та й упав на коліна свої перед Іллею, і благав його та до нього говорив: Чоловіче Божий, нехай же буде дорога душа моя та душа твоїх рабів, тих п’ятидесяти, в очах твоїх!
Порівняти переклад з 3 іншими випадковими версіями
UTT 2 Царів 1:13Цар же продовжував ще посилати — третього начальника над півсотнею і його п’ятдесятьох воїнів. А третій п’ятидесятник прийшов до нього, упав на свої коліна перед Іллею, благав його і звернувся до нього, і сказав: Чоловіче Божий, нехай моя душа і душа цих твоїх п’ятдесятьох рабів буде цінною у твоїх очах.
UMT 2 Царів 1:13Цар послав третього командира з п’ятдесятьма воїнами. Цей проводир, наблизившись до Іллі, упав на коліна перед ним. «Божий чоловіче, — почав він благати, — вияви ласку до життя мого і ще п’ятдесяти чоловік, твоїх слуг!
KUL 2 Царів 1:13Тодї послав ще третього отамана над півсотнею вкупі з його півсотнею. Пійшов той, й як прийшов, упав навколїшки перед Ілиєю та й промовив, благаючи: Чоловіче Божий! не погорди душею моєю й душами сих пятьдесятьох рабів твоїх.