Переклад Біблії П. Кулішем, І. Пулюєм та І. Нечуєм-Левицьким

Український письменник Пантелеймон Куліш, у співпраці з ученим Іваном Пулюєм та письменником Іваном Нечуй-Левицьким, розпочав переклад Біблії українською мовою у 60-х роках XIX століття. У 1869 році до цього перекладу приєднався Іван Пулюй, відомий фізик з глибокими знаннями у богослов'ї. У 1881 році Новий Заповіт вийшов у світ завдяки їхній спільній праці, опублікований Науковим товариством імені Шевченка у Львові.

Однак трагедія сталася у 1885 році, коли під час пожежі в хуторі Мотронівка, де проживав Куліш, згорів рукопис перекладу Старого Заповіту. Несприятливі обставини не зупинили перекладачів, і вони почали працювати над перекладом Старого Заповіту спочатку. Після смерті Пантелеймона Куліша роботу над перекладом завершив Іван Пулюй.

У 1903 році Британське Біблійне Товариство видало першу повну українську Біблію, що називалася "Святе письмо Старого і Нового Завіту", і була результатом перекладу П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя. Ці видання були заборонені в Україні, але вийшли за кордоном у Відні, Берліні, Нью-Йорку та Лондоні. На теренах України переклад Куліша, Пулюя та Нечуя-Левицького був вперше опублікований лише у 2000 році.